| Четверг, 24 Июля 2008 Года |
|---|
 17:58 | 
| | |
| Вона кричала
Він мовчав
Вона не знала
Він і не казав
Вона любила
Він тікав
Вона розбила
Він склепав
Тепер вона уже тікала
А він її не відпускав
Вона вже більше не кохала
А він без неї пропадав
Вона ламала
А він усе одно їй дарував
Але в душі вона кохала
А він цього не помічав
Вона про це йому сказала
А він вже з іншою гуляв.
Вона вмирала
Він іншу цілував
| | | | 17:50 |
| | |
| Я не боюсь залишитись сама. Я боюсь залишитись без друзів.
Я не боюсь висоти. Я боюсь з неї впасти.
Я не боюсь жити. Я боюсь марно прожити життя.
Я не боюсь дихати. Я боюсь забрати повітря в інших
Я не боюсь кохати. Я боюсь тебе втратити.
Я не боюсь твоєї зради. Я боюсь,що ти не повернешся
Я не боюсь вірити. Я боюсь,що ти загубишся в брехні
Я не боюсь почати з початку. Я боюсь не прийти до кінця
Я не боюсь зла. Я боюсь ним стати.
Я не боюсь боятись. Я боюсь що це здійсниться
| | | | 17:48 |
| | Красива притча про людські почуття |
| Кажуть, що одного разу в одному місці на землі зібрались разом усі людські почуття і якості.
Коли НУДЬГА вже втретє позіхнула, БОЖЕВІЛЛЯ запропонувало: „А давайте зіграємо в хованки!”
ІНТРИГА нахмурила брови: „Хованки? А що це за гра така?”, і БОЖЕВІЛЛЯ пояснило, що одне з них,
наприклад воно, розпочинає: закриває очі і рахує до мільйона, а в цей час інші ховаються. Той, кого
знайдуть останнім, шукатиме наступного разу і т.д. ЕНТУЗІАЗМ затанцював з ЕЙФОРІЄЮ, РАДІСТЬ так
скакала, що вмовила СУМНІВ, а ось АПАТІЯ, яку ніколи ніщо не цікавило, відмовилась брати участь у грі.
ПРАВДА не захотіла ховатись, бо її в кінці кінців завжди знаходять, ГОРДІСТЬ сказала, що це дурна гра (її
крім себе ніщо більше не цікавило), БОЯГУЗТВО дуже не хотіло ризикувати.
-Раз, два, три, - почало БОЖЕВІЛЛЯ. Першою сховалась ЛІНЬ, вона залізла за найближчий камінь на дорозі,
ВІРА піднялась на небо, а ЗАЗДРІСТЬ сховалась в тіні ТРІУМФУ, який власними силами зміг вилізти на верхівку
найвищого дерева. БЛАГОРОДНІСТЬ дуже довго не могла сховатись так я к кожне місце могло виявитись
ідеальним для її друзів: Кришталево чисте озеро? Для КРАСИ. Дупло дерева? Так це для СТРАХУ. Крильце
метелика? Для ШАЛЕНСТВА. Подих вітру? Це ж для СВОБОДИ! Отже, воно замаскувалось в промінчику сонця.
ЕГОЇЗМ знайшов для себе тепле і затишне місце, БРЕХНЯ сховалась на дні океану (а насправді вона заховалась
в райдузі), а ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ причаїлись в горловині вулкану. ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ навіть не пам’ятала
де вона заховалась, але це не важливо. Коли БОЖЕВІЛЛЯ дорахувало до 999999, КОХАННЯ все ще шукало,
де б заховатись, але всі місця вже були зайняті. Але раптом воно побачило кущик троянд і вирішило заховатись
серед його квітів.
-Мільйон,- сказало БОЖЕВІЛЛЯ і почало пошуки.
Першою ж воно звичайно знайшло ЛІНЬ. Потім почула як ВІРА сперечається з Богом, а про ПРИСТРАСТЬ і
БАЖАННЯ воно взнало по тому, як дрижить вулкан, потім БОЖЕВІЛЛЯ побачило ЗАЗДРІСТЬ і здогадалось
де ховається ТРІУМФ. ЕГОЇЗМ навіть не треба було шукати, тому що місцем де він заховався був вулик бджіл,
що вирішили вигнати звідти непрошеного гостя. В пошуках БОЖЕВІЛЛЯ підійшло напитись до потічка і
побачило КРАСУ. СУМНІВ воно побачило біля плоту (він вирішував з якого ж боку йому заховатись).
І ось всі були знайдені: ТАЛАНТ - в свіжі і соковитій траві, ЖУРБА - в темні печері, БРЕХНЯ - в райдузі
(якщо чесно то вона ховалась на дні океану). Ось тільки КОХАННЯ не могли знайти. БОЖЕВІЛЛЯ шукало
за кожним деревом, в кожному потічку, на верхівці кожної гори, і нарешті воно вирішило подивитись в
рожевих кущах, і коли розсунуло гілля почуло крик. Гострі шипи троянд поранили КОХАННЮ очі.
БОЖЕВІЛЛЯ не знало що робити, почало вибачатись, плакало, просило вибачення і щоб спокутувати
свою вину пообіцяло стати провідником КОХАННЯ. І ось з тих пір, коли вперше на землі грали в хованки...
КОХАННЯ сліпе і БОЖЕВІЛЛЯ водить його за руку...
| | | | 12:51 |
| | |
| Їм чорниці...Нє..Всьо...Скільки цю фігню можна їсти?Ну я розумію,вони хочуть,щоб зір 100%-й був,але людиньки,в мене скоро 150%-й буде.І шо я тоді,буду бачити невидиме,чи що?Знов не знайшла ту прогу,яку мені тре...Йолки-палки...Що за світ?
| | |
| Вторник, 22 Июля 2008 Года |
|---|
| 13:52 |
| | |
| Ну навіщо ти приїхав?Навіщо пишеш мені?Мені було так легко,так добре без тебе...Я відпустила свою любов...а вона пішла в контратаку...Яка ж фігня та любов...Згоряю від неї...Як мені хочеться доторкнутись до твоїх долонь і взяти їх у свої руки...Як хочеться торкнутись своїми губами твоїх...Щоб ти витер мої сльози щастя...Щоб я почула нарешті оте взаємне "ЛЮБЛЮ!"
| | | | 13:37 |
| | Глибока думка |
| Дивно...Як все швидко міняється.Ще вчора я була така щаслива,а сьогодні...Яка іронія...Ви не добєтесь від мене лицемірря...Три крапки,всього три знаки,а скільки змісту...У-у-у,я,мабуть божеволію...Так тверезо розмірковую про зміст трьох крапок...Так легко мовчати,так добре.Тільки я і..мої другі я.А,ну так,ще мої мрії...Та про що я?Ні!Ви не добєтесь від мене лицемірря...
| | | | 13:35 |
| | |
| Glathic,здоровки.З новоприбуттям)))
| | | | 13:34 |
| | |
| Русяна,вітаю в моєму щоденнику!
| | |
| Понедельник, 21 Июля 2008 Года |
|---|
| 15:53 |
| | Думки...віршовані й не дуже... |
| За вікном похмуро,в серці лише сум...Як зробити ще гірше?Дуже легко,вигнати себе з дому і піти слухати шум хвиль...)Все так просто.
Так легко втратити ту ниточку,але як її знайти?З чого це я?Та так,думки в голос...
Життя пекрасне?
Не у всіх...
Життя - це гра контрастів?
Тоді я-контрастний псих...
Впадло вдягатись,але не піду так легенько вдіта,бо буде холодно,а ніхто не зігріє...
Тимпаче серце.
Воно мабуть уже давно зчерствіло...
Так легко вмерти,
Але треба так,аби не боліло...
| | |
| |
Профиль 
Личное сообщение 
Анкета 
Гостевая книга 
Фотоальбомы 
Клубы 
Стихи 